
ОВЧАРЕНКО
Сергій Володимирович
відзнака Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест»,
орден «За мужність»,
медаль «Ветеран війни»
Біографія
Народився в місті Соледар. Навчався у місцевій школі села Володимирівка Бахмутського району. Захоплювався боксом. Згодом здобув фах у Бахмутському професійному аграрному ліцеї. Жив у Бахмуті. Працював у сільському господарстві в селі Іванівське.
З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України.
«Хто, як не я? Як закінчиться війна — я неодмінно повернуся в рідне село. Куплю будиночок і собаку малінуа. Назву її Тайсон», — згадує мама Сергія. — «Він був сенсом мого життя. Виховувала сама. Сильний, добрий, світлий. Мій син. Моя гордість.».
Захищав Україну на Запорізькому напрямку у складі 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Пройшов бойовий шлях як штурмовик, піхотинець, гранатометник. Неодноразово рятував поранених, брав у полон солдатів ворога.
«Сергій ніколи не тримався осторонь — він завжди йшов першим, був лідером», — розповів командир, якого Сергій врятував незадовго до своєї загибелі.
Вийшов з позиції, та вже за два дні знову повернувся на передову — не мав іти, але пішов, бо там його хлопці, яким потрібна була допомога і підтримка, щоб стримати противника.
Загинув, потрапивши під мінометний обстріл під час виходу з позицій поблизу села Новоданилівка Запорізької області.
Похований у Дніпрі на Краснопільському кладовищі.