ГЕТУН
Кирило Анатолійович

Біографія

Народився та виріс у Бахмуті. Навчався у Бахмутській школі №10, згодом – у гімназії «Сузір’я».
У Донецькому фінансово-правовому коледжі здобув середню освіту в галузі права.

Мама Кирила Наталя згадує, що у сина був дуже дружний класний колектив. Навіть після закінчення навчання вони спілкувалися, разом навідували свого класного керівника. 

У травні 2022 року Кирило разом з родиною евакуювалися з Бахмута. Рідні якийсь час жили у Полтаві, пізніше переїхали до Одеси. У 2023 році Кирило вступив до Київського столичного університету імені Бориса Грінченка на спеціальність «Кібернетика». Одночасно працював на Новій пошті, де його цінували як дуже чуйного і відповідального працівника.

Ще у 2014 році, коли почалася війна, Кирило почав мріяти про кар’єру військового. Тоді йому було всього 10 років, але атмосфера в місті, де перебувало багато військових, була для нього привабливою. Хоча тоді він нікому про це особливо й не казав. Коли Кирило їздив провідати батька до військового навчального центру, він був вражений і, як згадує мама, утвердився в бажанні стати на захист Батьківщини. Це рішення стало остаточним, коли батько отримав важке поранення.

13 листопада 2024 року Кирило Гетун підписав контракт з Третьою штурмовою бригадою. Пройшов навчання і 11 січня 2025 року вирушив на фронт. Побратими згадують його як гідного воїна, який завжди залишався відданим обов’язку та службі, сумлінно виконував поставлені завдання.

Воював на Харківському напрямку. Перше поранення отримав 31 січня, проходив лікування, проте більшість осколків, що вразили його, так і залишилися в тілі. 

«Мій син відважна людина, свідомо загартовував і виснажував себе фізично, щоб бути сильним і терплячим до болю. Завжди пропонував свою допомогу, – розповідає мама Наталя. – Він приїхав до нас в Одесу 8 березня, буквально добу були усі разом. Це останній раз, коли ми бачилися. Постійно дзвонили один одному, я навіть записувала наші розмови…».

22 червня 2025 року Кирило зайшов на позиції на лінії бойового зіткнення в Луганській області. Він попередив, що з ним може не бути зв’язку. 17 липня 2025 року мав вийти з позицій і записав про це повідомлення мамі.

Однак під час нічного обстрілу Кирило отримав хімічні опіки, а при евакуації наземним дроном був поранений повторно. На жаль, в селі Ізюмське на Харківщині роботизований евакуаційний транспорт уразив ворожий безпілотник. Кирило загинув.

Тіло воїна зазнало сильних опіків, тому для офіційного підтвердження загибелі знадобилася ДНК-експертиза.

Лише через чотири місяці рідні, близькі, друзі та колеги змогли попрощатися з Кирилом.

Сім’я полеглого захисника поки що не визначилася з місцем проживання, тому поховання праху відтермінували.