ЗАХАРЕНКО
Олександр Миколайович
орден «За мужність» III ступеня (посмертно),
медаль «Хрест Сил територіальної оборони»,
почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»,
нагрудний знак «За зразкову службу»
Біографія
Народився в смт Тиврів, Вінницька область. Закінчив фізико-математичний факультет Вінницького державного педагогічного інституту.У 1998 році переїхав із родиною до міста Бахмут, де понад 20 років працював приватним підприємцем.
Олександр Миколайович — людина ідеї та честі. Понад усе любив сім’ю та Україну. Надзвичайно ерудований, багато читав, любив тварин, чудово співав і грав на багатьох музичних інструментах, у вільний час захоплювався кулінарією. Добрий, чуйний, завжди усміхнений, готовий усім допомогти.
Мав активну проукраїнську позицію. З початком російської агресії разом із дружиною Людмилою активно займався волонтерською діяльністю в Бахмуті — надавали допомогу пораненим українським військовим у міському шпиталі та військовим безпосередньо на позиціях біля лінії фронту.
15 березня 2022 року став на захист України в лавах Збройних Сил. Як командир інженерно-саперного взводу 104 батальйону 109 ОБр ТрО своїм професіоналізмом забезпечував успішне виконання бойових завдань підрозділу. Брав участь у бойових діях на Бахмутському, Сватово-Кремінському та Авдіївському напрямках.
Загинув унаслідок артилерійського обстрілу поблизу с. Олександро-Калинове Краматорського району на Донеччині.
Похований у Києві на Алеї Героїв Лісового кладовища.