Перейти до основного вмісту
Фотографія героя

ПУГАЧОВ
Андрій Георгійович

капітан
27.12.1998 - 09.05.2026
Нагороди:

вища відомча відзнака Національної поліції України «Знак пошани», 

почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «За сприяння війську», 

відзнака Міністерства оборони України — медаль «За сприяння Збройним Силам України»

Біографія

Народився в Бахмуті. Навчався у Бахмутській школі № 18 та № 12. Закінчив Артемівський індустріальний технікум, згодом - Українську інженерно-педагогічну академію.

До лав Національної поліції України вступив у 2021 році. Свою правоохоронну діяльність розпочав на посаді оперуповноваженого Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області. З початком повномасштабного вторгнення забезпечував безпеку в Бахмуті, пізніше став на захист України.

До стрілецького полку особливого призначення «КОРД» ГУ Національної поліції у Київській області долучився з перших днів його формування. Служив аеророзвідником, був інспектором роти БПЛА. Не один рік перебував на фронті, боронив Донеччину.

Окрім служби, активно підтримував побратимів з інших підрозділів. Організовував збори, за кошти з яких закуповували необхідне обладнання та техніку для воїнів. Перший збір відкрив для бійців на Курщині. Допомагав військовим на Торецькому напрямку з придбанням обладнання для дронів та ремонтом автівок.

Побратими та друзі згадують його щирою, доброю й надійною людиною. Сильний духом, відданий Україні та рідній землі, він жив своєю справою й до останнього залишався вірним власним принципам. 

«Він був людиною, яка безмежно любила свій дім, свій Бахмут. Для нього головною ціллю в житті було помститися за свою малу батьківщину, бо йому дуже боліло те, що росія зробила з містом. Це приклад людини, на яку варто рівнятися в тому, як потрібно любити свій дім. Він з такою любов’ю розповідав про Бахмут… Напевно, кожного з нас хоч трохи навчив цієї любові. Безмежно пишався Донбасом. Казав: “Нікуди відступати, якщо дім попереду”», — згадує дівчина Андрія Катерина.

Андрій дуже любив котів. Здається, це була його тотемна тварина. Вони були для нього справжньою віддушиною. Мріяв, що після війни, коли придбає власне житло, насамперед заведе кота. Після загибелі Андрія побратими привезли його батькам кошеня, яке кішка привела у їхньому бліндажі на Донеччині. «Сподіваюся, що Андрій посміхається цьому», — додає Катерина.

Загинув Андрій Пугачов 9 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Дружківка Краматорського району Донецької області. У ту ніч, попри оголошене перемир’я, ворог атакував позицію українських захисників, на якій знаходився Андрій з побратимами, ударним безпілотником.

Похований на Алеї Слави міста Хмельницький. 
Загиблий боєць був єдиним сином у родині.